* * *
Бог молчит – совсем не значит,
Что не видит – за горами…
Видит всё, затем назначит
За содеянное нами.
* * *
Ты не учился поражению,
И в этом кроется беда.
Всегда готовый к отражению;
К уступкам, жертвам — никогда.
О! Ты не дашь себя — за горло,
До крох своих последних дней.
Звучало громко слово «гордость»,
И очень тихо — «будь добрей».
А может там — за полем тлена,
За грудой бесполезных дел,
И ждет большая перемена,
Которой знать ты не хотел?
* * *
Еще один зачеркнут день,
Пустой, как брошенная склянка;
Он не отметится нигде,
Вчистую прожит, без остатка.
Ты сам его, дружок, убил,
Как комара его прихлопнул.
А был ли он? Конечно, был,
Но перепрел, свалившись в опадь.
* * *
На вербах проклюнутся почки.
От солнечной теплоты.
На склонах, на бугорочках
Мать-и-мачехи вспыхнут цветы.
Я верю — осталось немного —
Туч мрачных исчезнет скала.
И луж заблестят на дорогах
Разбуженные зеркала.
Не вечно обид засилье,
Ристалище кончится бед.
Я верю тебе, Россия,
Твоим злопыхателям — нет.
* * *
Не сиротеет тропка до погоста,
Привычны ей рыдания и стон.
О, как обыденно на свете, как все просто:
Вчера смеялся, нынче — под крестом.
Ну, вот и осень отошла в изгнание,
Стоят без листьев ивы у реки;
Вороны, словно знаки препинания —
Из зимней выбиваются строки.
Придет весна - зазеленеет поле,
Вернутся птицы радостно домой...
А я приду сюда — поправить холмик,
Печальный холмик, выросший зимой.
* * *
Ветер шепчет листве,
Гладит дождик траву.
А еще не затих,
Я, пока что, живу.
Я еще не устал
Видеть солнца лучи,
Но «костлявая» в дверь
И мою постучит.
Я не стану ее
Страстно-слезно просить,
Чтоб позволила мне
Плоть еще поносить.
Я не стану просить
(Неспроста, неспроста),
Сотню лет проживи —
Будет мало и ста.
Кто-то — долго живет,
Кто-то — лишь полпути.
Прожил — сколько дано,
И другим уступи.
ПЕРВАЯ
Моросит. Фонарь не светит.
Ночь сроднилась с тучами.
Я стою у окон этих,
Как веревкой скрученный.
И сырой весь, как скамейка,
Как забытые дрова,
Как бумажная наклейка,
Как газонная трава.
Вновь отчаяние проснулось,
Оптимизма мал запас.
Тень последняя качнулась,
Желтый свет в окне погас.
Под окном стоять я буду
Столько, сколько захочу.
Может подхвачу простуду,
Может — и не подхвачу.
Что мне ветер, что мне тучи,
Что мне снег и с крыш вода? —
К невезению приучен —
Завтра вновь приду сюда.
А она спала — не знала.
Что я вымок до зубов.
Вот такое вытворяла
Первая моя любовь.
«Ночь, улица, фонарь...»
(А.Блок)
Ряд тополей, прохожих лица,
Скрип тормозов, собачий лай...
И ничего не повторится
Для тех, ушедших край:
Свое отбекали, отмекали,
До дыр исшаркали штаны...
Воды рябь, улица, аптека
Уже другому отданы.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.