Так важко інколи щось народити. У тобі бушує безліч думок, якихось відображень, відкликів на ті події, які відбувають навколо: емоції інших, їх переживання дійсності — усе це проходить крізь мою душу, але проходить боляче.
Колись один мій друг сказав, що справжнє народжується в муках. Не можна написати щось дійсне, якщо не пережити це і пережити десь трагічно. Величне народжується у надзвичайних умовах. Ти ніколи нічого не напишеш, коли сидиш спокійно і нічого тебе не турбує, тебе все влаштовує і ти всім задоволений.
Але разом з тим не кожні муки можуть народити щось дійсно варте уваги. Певно проблема криється в тому, що усе це може бути банальним та мізерним. Величне — це щось понад буденністю та звичайним відношення до життя. Так, десь геніальне межує з хворобливим і ненормальним, бо і те, і інші переходить кордони простого і нецікавого.
Якже вирватися з цього колообігу реальності? Як написати щось дійсне і реальне, таке що зачепить іншу людину? Хоча може і не в тому полягає геніальність, щоб воно впливало на інших. Може геніальне в тому і полягає, що воно не просте, не звичайне, а має глибину, якусь таємницю, якійсь внутрішні простори.
Як увійти у цей простір? Як досягнути того, що так манить і заворожує? Як пережити надзвичайне і неймовірне, тим більше якщо твоє життя просте і нічим таким не вирізняється?
Для мене це має двоякий момент. З одного боку пережити, а друге — це виразити, надати цьому форму. Багато людей намагається пояснити геніальність. От, наприклад, психіатри усе пояснюють обміном речовим у тілі. Я ж, як людина віруюча, визнаю простір духа, тобто такої дійсності, яка хоч і залежить від тіла, однак усе одно більше пов'язано з Самим Богом.
У цьому біда сучасного атеїзму, що люди не бачать нічого поза тим, що є на видноті. Ми ж віруючі визнаємо, що є щось таке, чого ми не може доторкнутися, побачити, пізнати якимись нашими відчуттями чи провести над ним досліди. У цьому головна відмінність між вірою чи атеїзмом.
Але повернуся до простого відображення, творчості. Щось штовхає людину до того, щоб щось робити таке. І на цьому шляху людина вдосконалюється. Але розвивати можна лише те, що ми і так маємо, наче зерна у нашій душі.
Отже, питання як писати не є теоретичним, а практичним; хоча теорія намагається систематизувати, звести до купи те, що і так відбувається. А ось самій поштовх, причина і мотивація є десь поза людиною. Людина не може пояснити цього. Лише у вірі вона може відчути, доторкнутися до Того, Хто її примушує до дії.
Прочитано 10262 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Теология : Последняя седьмина Пророка Даниила во свете Откровения - Владимир Сургай Где тот шаблон, по которому твердо определяем: “Я готов!” ? Готов ли кто ответить: ”Я имею достаточно масла в светильнике своем! Я знаю, что это за масло! Я знаю, где и как оно приобретается! Я знаю, кому оно дается!”?
Еще вопрос: мы готовимся быть в числе восхищенных или в числе пожатой пшеницы при кончине века? В чем разница этих событий?
Не ответив на эти вопросы, мы не сможем рассчитывать на восхищение! Ведь на брачный пир вошли готовые, имеющие достаточно масла! (Мф.25:1-13). И если Христос еще не взял Церковь, то лишь по одной причине: она не готова! Так неужели не будем участвовать в Божьем домостроительстве?!? Неужели будем говорить: ”Я богат, разбогател и ни в чем не имею нужды”?!? Давайте попытаемся вместе получить ответы на эти важнейшие вопросы при свете Откровения – Божьего Слова! Мне стало вдруг ясно: без книги Откровения ответить на них невозможно! Надеюсь, и читатели с этим согласятся.
Благодаря книге Откровения мне больше открывается Славное Лицо Бога, Его Слово засветилось множеством дивных красок, особенно пророчества, -как Нового, так и Ветхого Завета. Не желаю сегодня быть на стороне дьявола; он хочет украсть славу у Бога, которая открывается исполнением Его заповеди: «Не запечатывай слов пророчества книги сей: ибо время близко». (От.22:10) Большое желание, чтобы изложенное ниже не числилось моим исследованием. Не хочу отрывать себя в этом процессе от Тела Христа. «Помазание, которое вы получили от Него, в вас пребывает, и вы не имеете нужды, чтобы кто учил; но как само сие помазание учит вас всему, и оно истинно и не ложно…»(1Ин.2:27). Как известно из Писания, Бог дает сильнейшее помазание, когда в Его Теле имеется единодушие детей Божиих(Пс.132, 2Пар.5:13,14; Деян.2:1-4; 4:31,32; 5:12-15). Порознь, вне Тела Христа, нет сильного помазания. И эта работа обречена остаться незавершенной, если я не найду ключ к сотрудничеству с Церковью, в единстве с искупленными Кровью Иисуса.
Божий пламенный призыв сегодня: “Исследуйте Писания, ибо вы думаете через них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют обо Мне”(Ин.5:39)!
Краткий обзор схемы событий
inchrist.webs.com/Sxema02.bmp
