Толпа бурлит.
Почти звериный рев:
«Распни Его, распни!
Узнаем: Сын ли Божий?»
Спаситель наш молчит.
По телу льется Кровь,
Как тяжелы венцы,
Путь Истины как сложен.
Застывшая, в груди,
За нерадивых, скорбь:
Как зрелищем горят
И гонят на Голгофу.
«Мой Отче, им прости,
Мои страданья, боль,
Не ведая, творят
Свою погибель к сроку…»
«Веруешь ли ты?» - испытывал Господь Авраама. «Верую» - отвечал Авраам и шел точить нож, чтобы принести Невинную Жертву. И это вменилось ему в праведность. И произошел от Авраама народ бесчисленный, как звезды на небе.
«Веруешь ли Ты?» - спросил Господь у Марии. «Верую» - отвечала Мария, и возрадовался Дух Ее.
Как тяжек путь веры.
Вот собственный Сын, истекающий Кровью, истязаемый плетьми с трудом несет Крест Свой на Голгофу. Невинная Жертва праведности.
«Веруешь ли Ты?» - тьма подступает к Марии, и боль застилает Ее глаза. «Верую!» - тихо шепчет Мария.
Сквозь хруст пробиваемых гвоздем костей, колокольным звоном зазвучала молитва: «Боже, прости им. Не ведают, что творят».
Тихий голос Сына разодрал уши звериной толпы, наслаждающейся зрелищем убийства.
Кровь с пробитых рук прожгла землю. И только стон матери… Затрепетала земля и вздрогнули камни…
«Веруешь ли Ты?» - все яростнее свирепствовала тьма, предчувствуя свой конец. «Верую!» - шептала Мария, - «Во Единого Бога Отца Вседержителя, Творца неба и земли…», и еще свирепее клокотала тьма.
Уже страх стал охватывать толпу. Тьма охватила их и заставляла бесноваться…
«Возношусь, Отче», - донесся до матери родной голос.
«Верую!» - вскричала Мария и от этих слов веры задрожала земля и разодралась завеса в храме.
«Сын Мой победил смерть! И придут к Нему все жаждущие…» - прошептала Она и слезы благодарной радости Отцу Небесному, драгоценным жемчугом, катились по щекам Царицы.
Комментарий автора: Писал сегодня ночью, и вдруг открылось, что вопрос веры - это вопрос жизни.Тяжелее всего вмещать Крестные страдания Господа. Но сегодня нельзя сдерживать слезы, только глубочайшее покаяние может приблизить нас к Царству Небесному. Мир Всем!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
